-
1 любовь
1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.* * *любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння -
2 питать
живити, поживляти, годувати, харчувати, харчити. [Хазяйське око товар живить. Картина українського відродження живить надії на перемогу одвічньої правди (Єфр.). Він своєю працею усю сім'ю годує]. -ать надежду (мечту, мысль) - держати (мати и живити) надію (мрію, думку). -ать доверие - няти віру кому, діймати кому віри. -ать вражду к кому - ворогувати, враждувати, враждати на кого (Квітка), мати зуб на кого. -ать любовь, склонность к чему - кохатися в чому, (редко) до чого. [Всякий кохається до грошей (Звиног.)]. -ать пристрастие к чему - милуватися в чому. -ать страсть к чему - мати прилюбність до чого. [Маєш прилюбність до карт та гульні (Неч.-Лев.)]. -ать ненависть к кому - плекати зненависть до кого. -ать злобные чувства к кому - (описат.) дихати (лихим) пеклом, злом на кого, лихо, волі бути на кого. -ать отвращение - мати или почувати відразу (огиду). -ать дружбу - почувати приязнь. -ать уважение к кому - мати пошану до кого, мати кого на повазі. [Всі їх на повазі мають (М. Вовч.)]. Десна -ает водой Днепр - Десна подає воду в Дніпро. Питаемый - живлений, годований, харчований.* * *1) харчува́ти; ( кормить) годува́ти; ( прокармливать) прогодо́вувати2) (доставлять необходимое для нормального действия, функционирования; перен.) живи́ти, поживля́ти; ( снабжать) постача́ти3) (перен.: испытывать, ощущать, чувствовать) почува́ти; ( иметь) ма́ти -
3 любить
-бливать1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.* * *(кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти
См. также в других словарях:
любовь — (горячая, беззаветная, бескорыстная, страстная), влечение, увлечение, привязанность, склонность, наклонность, слабость (к чему), страсть, пристрастие, преданность, тяготение, мания, симпатия, верность, благоволение, благорасположение, благо… … Словарь синонимов
Любовь — Имена существительные ВЗАИМООТНОШЕ/НИЯ, отноше/ния, свя/зи. Отношения между людьми, испытывающими чувство любви друг к другу. ВЛАСТОЛЮ/БИЕ, вла/стность, деспоти/зм, деспоти/чность, устар. самовла/стие. Любовь к власти.… … Словарь синонимов русского языка
любить — Обожать, чувствовать (питать) любовь к кому, вздыхать по ком, влюбиться в кого, привязаться, пристраститься, приохотиться к кому чему, быть без ума (без души) от кого, с ума сходить по ком, не надышаться на кого, души не чаять (не слышать) в ком … Словарь синонимов
целеустремленность — ▲ устремленность ↑ к (чему), один (только), цель целеустремленность постоянная устремленность усилий к одной цели. целеустремленный. бить в точку. бить в цель. фразы: он знал одной лишь думы власть (Лермонтов). ↓ питать любовь см … Идеографический словарь русского языка
Жуковский, Василий Андреевич — — знаменитый поэт. ?. ДЕТСТВО (1783—1797) Год рождения Жуковского определяется его биографами различно. Однако, несмотря на свидетельства П. А. Плетнева и Я. К. Грота, указывающих на рождение Ж. в 1784 г., нужно считать, как и сам Ж.… … Большая биографическая энциклопедия
Гнедич, Николай Иванович — родился 2 февраля 1784 г. Сын небогатых полтавских помещиков, рано лишившийся родителей, он тем не менее получил по своему времени достаточное образование. Первоначально он учился в Полтавской семинарии, но здесь оставался недолго и перешел в… … Большая биографическая энциклопедия
Семья — I. Семья и род вообще. II. Эволюция семьи: a) Семья зоологическая; b) Доисторическая семья; c) Основания материнского права и патриархального права; d) Патриархальная семья; e) Индивидуал., или моногамическая, семья. III. Семья и род у древних… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Семья — I. Семья и род вообще. II. Эволюция семьи: a) Семья зоологическая; b) Доисторическая семья; c) Основания материнского права и патриархального права; d) Патриархальная семья; e) Индивидуал., или моногамическая, семья. III. Семья и род у древних… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Александр II (часть 1, I-VI) — — Император Всероссийский, старший сын Великого Князя — впоследствии Императора — Николая Павловича и Великой Княгини Александры Феодоровны; родился в Москве 17 го апреля 1818 г.; объявлен Наследником престола 12 го декабря 1825 … Большая биографическая энциклопедия
ЗЛО — [греч. ἡ κακία, τὸ κακόν, πονηρός, τὸ αἰσχρόν, τὸ φαῦλον; лат. malum], характеристика падшего мира, связанная со способностью разумных существ, одаренных свободой воли, уклоняться от Бога; онтологическая и моральная категория, противоположность… … Православная энциклопедия
Герцен, Александр Иванович — — родился 25 го марта 1812 г. в Москве. Он был внебрачным сыном родовитого московского помещика Ивана Алексеевича Яковлева. Последний принадлежал к тому поколению, которое Г. впоследствии называл "иностранцами дома, иностранцами в… … Большая биографическая энциклопедия
